Депресія під маскою прийшла,
Її я зовсім в гості не чекала.
Вона всміхнулась, сіла край стола,
Я чаю із довіри їй наляла.
Я й не гадала, що вона прийде,
Її з-за маски зразу не впізнала.
Мене обнявши тихо за плече,
Вона мені, немов, допомагала.
Мої думки розклала у рядок,
Вона ж мене про щось попереджала,
Наївність раптом вирвалась з думок
І чай з довіри на любов розляла...
(Світлана Чемерис)

12 комментариев

Предыдущие комментарии