Заховатись би в спомин до березня,
але січень мене вже не слухає.
Завірюха розгулює берегом
й знахабніло у двері вистукує.
Мені тільки б діждати й діждатися,
щоб зігрітись в очей твоїх повені.
А мороз прагне дуже побратися
і на вікнах троянди мальовані.
Зась! Не вийде, хай буду нікчемою!
Та ловитимеш облизня берегом.
Я не стану тобі нареченою
і чекатиму березня. Березня!