Я Українка, цим імям горджуся.
Сміюсь і плачу на своїй землі.
У тиші кожен день новий молюся
За мир і хліб насущний на столі,

За всіх, кого люблю і поважаю,
Дай, доле, щастя і здоровя всім.
У серці віри я не полишаю,
Що прийде світла радість в кожен дім.

Згорає свічка гіркою сльозою
У вічну память дочок і синів,
Які за волю взялися за зброю,
Й живими не вернулися з боїв.

Я Українка, буду шанувати
Усіх, кому завдячую життям.
А за тривоги і найважчі втрати
Ніколи не пробачу ворогам.

Земля моя навіки вічні буде
Найкращою у всій своїй красі.
Повітря набере у вільні груди,
Хліба густі купатиме в росі.

Під мамину чуттєву колискову,
Земля дала мені снагу свою.
Я за велінням Бога рідне слово
Нащадкам від душі передаю.