Закохуються в стерво, а хочуть собі милих... Ставлять лайк напівголим, а хочуть білокрилих, Бажано, ангелів і щоб у паранджі,
Щоб схилялися перед ними в будь-якому відмінку...
Закохуються в сук, які знають ціну,
А хочуть собі ту, що не має думки... Закохуються в сильних, хочуть собі слабких, Щоб на тлі сяяти в найяскравіших вбраннях, Щоб здаватися розумнішим, бути ніби король,
І неважливо, що сам собою повний нуль... Бажають собі ту, хто пробачить усі зради,
А закохуються в ту, хто вбила б за це...
Зла не тримаю, просто не розумію...
Як так відбувається, що не збігається Їхнє бажання з почуттями та інстинкт із головами?.. Чесне слово не розумію.
А я отвечу)У большинства(о нет,не у всех мужчин,конечно же) просто в свое время не было выбора.Ну,то есть,в свое время парни хватали то что было рядом,в доступности.Почему?)Зов плоти(я про секс),усталость от одиночества,насмешки друзей или родни("Ты еще один?Вот бедолагаquot
и так далее.Затем проходит время,мужчина оглядывантся и понимант что этого ему уже мало.Да,есть с кем спать и поговорить.Но только ли в этом счастье?))Вот и начинают перебирать)Причем,что интересно,говорят,мужчины ищут женщину которая поразила их в детстве.И если ему нравилась в ДС тетенька-воспитатель,строгая блон
Это что жизнь такая?