Мені уже не 20 років і тут не один такий,уже трішечки прожитий і набраний опита собі.
Я,як чоловіча стать,як Я,справжній чоловік,мущина,уже все розумію,чому а чому ні!. Остаються лиш думки і запитання до інших чи інакших людей,невже ніхто і нічому не навчився,за свої вже майже 40 років? Невже ви так і не розумієте,що ми просто уже старіємо і тіряємо свої найкращі миті і щасливий час ,який ви,так ви,просто просираєте і навіть не зудумуєтесь над тим,чим більше ми холостякуєм,тим меньше спогадів щаслих,яке прожили в пошуках отого,ідіала свого. А він хоть є,живий,существує взагалі?
Бо Я,вже лічно кажучи,не знаю хто Вам вже жінкам,дівчатам потрібен.
Не бухаю,не гуляю,робота дім сімья,не друзів,не приставка,весь час сім'ї Я,уділяа. І що? Втікла до іншого молодшого,а навіщо? Чого не вистачало? Чого мовчала не казала? Я,знаю і скажу за своє життя,ким би ти не був і який,вірний,чесний і так далі,всі хотят найти по багатого і забуває про все найважливіше що ображає нас Вас в цьому важко му світі.
Я,уже не знаю,як поводити себе,щоб партнер мій був щасливий і гордився тільки мною. А жінки не опредільоні,хочу то,ото і того,мужика ще одного. Я,не знаю,не знаю,жінки зробила і дали мені відчуття в не віру вашу женску,і вірність і чесність. ой,а що далі,ойойойой.