Ти пробач мені ,тато, за те,
Що,-не краща я донька у світі.
А ти був,як стіна, непохитний.
До останнього самого дня!
Ти пробач, що немає тебе!
Що турбує пронизливий вітер...
Пелюстки неживих жовтих квітів...
Там, де спиш ти...
Де плаче душа