Десь за лісом, де гасне деньЗник на війні її синДе лунає смертельний дзвінІ молитва останній крикФотографія в тремтячих рукахСльози падають просто в пилВсе життя у її очахЩо чекають, та сил вже нема
Хай буде проклятий той, через кого війнаЗа сльози матерів, у яких забрали синаЗа сльози жінок у яких забрали чоловікаЗа сльози дітей, у яких забрали батькаХай буде проклятий той, через кого війнаЧерез кого люди пропадають безвістиЧерез кого на війну забирають просто такЧерез кого душа розривається
На подвір039;ї осінній листВітер плаче, мов за нимКожен ранок мов ніж у грудяхБо без нього світ став німимПише листи та кому теперВідповідь лише тиша й більЇї серце згоряє, як свічка в темрявіТа надія тримає крила
Хай буде проклятий той, через кого війнаЗа сльози матерів, у яких забрали синаЗа сльози жінок у яких забрали чоловікаЗа сльози дітей, у яких забрали батькаХай буде проклятий той, через кого війнаЧерез кого люди пропадають безвістиЧерез кого на війну забирають просто такЧерез кого душа розривається
Десь далеко у полі димІ на серці сліди війниЙого голос що сниться їйЯк молитва серед тишиниВ небі зорі то очі синівЩо пішли не сказавши прощайМати кличе крізь шепіт полівІ шепоче їй вітер чекай
Хай буде проклятий той через кого війнаЗа сльози матерів у яких забрали синаЗа сльози жінок у яких забрали чоловікаЗа сльози дітей у яких забрали батькаХай буде проклятий той через кого війнаЧерез кого люди пропадають безвістиЧерез кого на війну забирають просто такЧерез кого душа розривається