ПОТРІБНО ПРОСТО ЛЮБИТИ...
Прийшов син до батька:
- Розлучаюсь. Набридло! Правду мати каже - дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?
- Прости мене, сину,
- сказав у відповідь батько.
- За що?
- За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір'ю. Це моя вина, що в тобі є темний куточок з думкою про розлучення ...
- Чи не розлучатися?
- Не розлучайся ... Навіть не думай ніколи про це.
- Терпіти до кінця днів?
- Не треба терпіти ... Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам - зміниться все навколо.
- Як змінитися?
- Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона - Його дар для тебе. Твоя радість ... Твоя помічниця ... Мати твоїх дітей ... Крихка посудина, який Господь дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав ... Все інше - дрібниці!
Якщо вона щось сьогодні не вміє - навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити ... Якщо щось не встигає - покрий цю її слабкість своєю силою і любов'ю ... Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі ... Ваш шлях - він тільки ваш. Ваша любов - тільки ваша. Той, хто "вставляє" тобі в очі ненависть, - ворог твого будинку. Навіть якщо це твоя мати ... Твій брат ... Або твій кращий друг ... Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім'ї не дозволиш ...
- Вас з мамою теж хотіли розлучити?
- Ми і без "помічників" іноді сильно сварилися. Дурними були, гордими ... У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся один одному ... Жалійте і тіште один одного... Любов, якщо ти не знаєш, вона зростає.
Усю її велич і її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли ту ж дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів ...